Семенівська сільська рада

У 1813 р. в ці незаймані степові простори, які простягнулися на південь по берегах річки Молочної, покриті ковилою і полином, прийшли перші переселенці з сіл Чернігівки і Андріївки Брянського повіту. А потім сюди прибуло кілька сімей з Дніпропетровського повіту і Малої Білозерки Мелітопольського повіту.
     У 1830-32 роках тут оселилися державні селяни Полтавського і Білгородського повітів Харківської губернії, а в 1850 році - з Орловської і Крупської губерній.
     Вони селилися вздовж узбережжя річки Молочної, яка в той час була багатоводною, де водилося багато риби. В степах жило безліч диких тварин. Основним заняттям переселенців було землеробство. Вони вирощували пшеницю, коноплю, льон. Тваринництво розвивалося в міру потреби ведення свого господарства (в основному коні, вівці, великої рогатої худоби).
     У побуті ліва сторона поселення називалася «Російським краєм», де селилися вихідці з російських селищ. А на правій стороні змішалися вихідці з українських сіл. Ця сторона називалася «Голоштак» ці назви села побутують і до теперішнього часу.
     Перша назва села було Сорокові так як це був сороковий ділянку Терпеньевской волості. Нерідко і тепер старожили називають семеновцев сороковцамі.
     Переселенці з Орловської губернії назвали населений пункт Семенівка в пам'ять про рідне село. Ця назва була офіційно затверджено в 1870 році.
     У 1834 році в селі було проведено перший переділ землі на 493 ревізьких душі, на кожен припадало по 11,5 десятини землі.
     У 1858 році на кошти прихожан була побудована церква, кам'яна, холодна. 21 листопада 1858 була освячена на ім'я Архистратига Михайла. Називалася вона Михайлівською церквою.
     Першим священиком у церкві з 1858 року був Карп Гнатович Конопляненко випускник Київської духовної семінарії. Це унікальний пам'ятник старовини 19 століття, щоб зберегти гармонію з природою, будівельники вибрали місце в центрі села. Чудові майстри - умільці будували добротно і на століття. В нашому селі досі збереглися будівлі старовини: будинок священика, дячка, церковно-парафіяльної школи, яка була побудована в 1884 році. Заняття в цій школі проводилися аж до 1966 року. А зараз цю будівлю переобладнали в житло, приватні будинки.
     У прекрасному стані дійшов до наших днів будинок забудовника церкви Євтеєва Іларіона Дмитровича.
     На кладовищі с. Семенівка в районі Меморіального комплексу до теперішнього часу перебуває надгробок, встановлене на могилі Євтеєва І.Д. В основі надгробки лежить плита рожевого кольору. На ній, спочатку колись стояла тумба, з білого мармуру. В даний час тумба від довгого стояння впала і лежить недалеко від підстави надгробки, засипання землею. На мармуровій тумбі є напис (мабуть, коли - то була позолоченою)
- Євтєєва Іларіону Дмитровичу, будівельнику церков. 1889 рік.
     Дата народження відбита, і визначити її вже неможливо. Це найстаріше зі збережених надгробків.
     Хто ж такий Євтєєв І.Д.? З розповідей старожилів дійшли відомості, що Євтєєв був виробником в артілі, виконував інженерні та будівельні роботи зі спорудження храмів. Семенівська церква будувалася за його безпосередньої участі.
     Він підбирав кваліфікованих працівників, мулярів, штукатурів, теслярів, художників і т. д. Мав великі зв'язки з меценатами, які давали кошти на будівництво церков. І в той же час сам був меценатом, займався купівлею і доставкою будівельних матеріалів. Співпрацював з родиною Тупикова Макара А., який теж був меценатом. Євтєєв І.Д. був другом Андрія Васильовича Корвацького це різнобічна творча особистість. Він був земський лікар, і етнограф, і філософ, і історик, і ботанік, і прекрасний селекціонер. Корвацький А. В. жив в Мелітополі, часто приїжджав в село Семенівка в будинок Євтєєва. Дружив з ним. І на деякий час залишався у нього.
     В нашому селі Корвацький А. В. займався виведенням високоврожайних сортів винограду, коріння якого збереглися аж до Великої Вітчизняної війни в районі вулиці Підгірній. Деякі старожили пам'ятають ділянку винограду, який селекціонували А. В. Корвацький.
     На початок ХХ століття майже все дитяче населення села було охоплено навчанням. Спочатку було засновано 2 церковно - парафіяльних школи та дві школи грамоти Священик викладав у школі учням Божий закон.
     Діти були навчені грамоті: вміли читати, писати, рахувати. Вчили псалми і молитви. Головним навчальним посібником був «Псалтир». Це одна з книг Біблії.